Довговічність vs Екологічність:
цілі в дуелі для забезпечення більш стійкої електроніки.
Зниження вартості сонячної енергії призвело до буму в останні роки, коли все більше і більше фотоелектричних панелей з’являються на дахах і у дворі сонячних ферм по всьому світу.
Але що відбувається з усіма цими сонячними батареями протягом декількох десятиліть, коли вони досягли кінця свого життя?
А як щодо електронних пристроїв із ще більш коротким терміном служби?
Ці питання знаходяться в центрі нових досліджень, опублікованих командою Грузинського технологічного інституту, де дослідники вивчали вплив урядової політики на зменшення кількості відходів електроніки, що заповнюють полігони.
“Існує велике занепокоєння в кругах сталого розвитку, що виробники роблять речі гіршими та короткотривалими, а продукти, можливо, навіть навмисно застарілими, щоб викликати попит на нові продукти”, – сказав Беріл Токтай, професор Georgia Tech’s Scheller College of Business.
Дослідження, яке було опубліковано 4 квітня в журналі Management Science, було зосереджено на політиці уряду, яка використовувалася для заохочення виробників електроніки до того, щоб подумати про те, що відбувається в кінці життєвого циклу продукту. Ті програми, які називаються законами про розширену відповідальність виробника (EPR) і вже використовуються в деяких державах, мають дві спільні цілі: виробники повинні розробляти свої продукти так, щоб їх було легше переробити або підвищити їхню довговічність для збільшення терміну служби пристрою.
Проте дослідники повідомили, що ці цілі часто розходяться.
“Ми виявили, що іноді, коли ви розробляєте для переробки, ви відмовляєтеся від довговічності, і коли довговічність є метою, утилізація жертвується”, сказав Токтай.
Теоретично продукт, який легко переробляти і він буде довговічніший, стане вершиною екологічно відповідального дизайну продукції. Дослідники вказували на автомобілі з більш товстими металевими рамами, які експлуатуються довше, а також мають більше матеріалів, що переробляються.
“Іноді простий вибір, який виробники продукту роблять, наприклад, використання клею або кріпильних елементів для створення пристрою, такий спосіб дійсно впливає на переробку в кінці терміну експлуатації”, сказала Наталі Хуан, колишній аспірант у Georgia Tech, а тепер доцент в університеті Міннесоти.
У випадку фотоелектричних панелей, дослідники підкреслили, що тонкоплівкові панелі є набагато більше економічно ефективними для переробки, ніж інші панелі, оскільки вони містять дорогоцінні метали. Між тим, панелі кристалічного кремнію, які не є економічно ефективними для переробки, мають набагато більшу тривалість життя, тому що їх компоненти погіршуються набагато повільніше.
Дослідники дійшли до точки, коли серед висновків існують два варіанти:
1 – Якщо виробники продуктів стануть робити прилади лише для вторинної переробки, тоді прямо пропорційно такий підхід буде зменшувати довговічність продукту.
2 – Якщо продукти стають більш довговічними, але менш переробними то це призводить до збільшення викидів парникових газів.
Щоб допомогти визначити, як державна політика може вплинути на окремі продукти, дослідники побудували математичну модель, щоб допомогти спрогнозувати вплив цих політик на продукти на основі їхніх матеріалів і конструктивних характеристик. Серед факторів, які враховують модель, є базові виробничі витрати на виріб, ступінь складності у підвищенні вторинної переробки та довговічності, ступінь взаємодії між утилізацією і довговічністю конструкції виробу, а також властивості переробки продукту.
“У кінцевому підсумку ми шукаємо спосіб аналізу сценаріїв, щоб визначити, що буде найкращою політикою для різних категорій продуктів”, – сказав Токтай.
За матеріалами видання Solar Daily
